из моего многострадального репортажа сделала полный .
Никогда не думала, что буду с ностальгией вспоминать Плагиатус...
И это еще был приличный вариант текста, а не тот, что ниже. Его я вообще не показывала никому в редакции, ибо железная дорога юмора не понимает.
- Цього тижня маєш бойове хрещення: писатимеш репортаж про станцію Нью-Васюки, - сказала редактор на нараді – Візьмеш машину, папарацци і поїдете.
За день до відрядження виявилось, що ані фотокора, ані машини не буде, тому доведеться чимчикувати самій, та ще й приміською електричкою. Нічого не поробиш, єдине, що радує - за поїздку в електричці нарешті заплатять мені, а не я.
За старою традицією, куди б я не вирушала, поїзд завжди відправляється з останньої колії – навіть якщо пункт призначення Київ або Москва. Таке відчуття, що мене бояться навіть Хюндаї і намагаються заховатись якнайдалі. Але ця електричка кардинально зламала штамп і відійшла усього-навсього з третьої платформи.
Їхати треба було півтори години, і я вважала, що за цей час дочитаю книжку, вигадаю багато розумних питань для інтерв’ю, вдосталь поб’юсь в істериці, бо ще не вмію його писати, висплюсь і пізнаю нірвану, але надто переоцінила себе і встигла лише добряче змерзнути – яка там нірвана, не кажучи вже про дотепні питання!
Про станцію Нью-Васюки інформації в інтернеті небагато. Зокрема, звідти можна дізнатися про те, що Васюківський кар’єр є одним з наймальовничіших місць Харківщини і хіба що не новою Турцією для відпочиваючих – це доводять численні фото. Що ж до станції, років за чотири тому в нашій газеті був надрукований присвячений їй історичний очерк. Отже, станція Нью-Васюки розташована на дільниці Кагамлик-Мухосранськ. Заснована вона була ще в 2205 році, але нинішню назву отримала в 2236-му – на честь, звісно, родовища скляних пісків, що його зараз розробляє Васюківський гірничо-добувний комбінат. Це родовище відкрив місцевий житель Петро Сковорода в 2195 році: кварцовий пісок він знайшов прямо на своєму городі, а згодом підключив до його видобування і сусідів. Через 10 років на тому місці з’явився кар’єр і був заснований Васюківський ГДК. До 2236 року видобутий пісок возили до Кацапетівки автотранспортом, а там вже завантажували в вагони. Але з ростом потужностей це стало суттєво тормозити виробничий процес. Тому у 2230 році була побудована під’їзна колія між ГДК та станцією Нью-Васюки.
Ні, Нью-Васюки однозначно не Рим. Адже Рим стоїть на семи холмах, а ця станція лише на двох. Роздивившись обидві будівлі на протилежних сторонах колії і не побачивши зустрічаючих з квітами і оркестром, я рішуче вирушила до більш нової, яка виявилась товарною конторою.
Ще з часів першої роботи знаю: на таких ось невеликих периферійних станціях часто-густо працюють добрі та щирі люди. І дійсно: всі присутні – а тута мав би бути лист– зустріли мене привітно і тепло. Виявилось, що деякі працівники спеціально залишились після нічної зміни, тож, щоб їх не затримувати, фотосесію розпочали не дочекавшись начальника станції.
(мало б бути далі, але настрій безнадійно зіпсутий)